Навчання вдома

  

Дорогі батьки школярів

Тепер вам треба займати своїх дітей різними заняттями і створити графік. У вас в планах години навчання, включно з онлайн активнощами, науковими експериментами і читанням книжок. Але є одне але...

Наші діти так само злякані, як і ми зараз. Вони не тільки чують все, що навколо відбувається, але й відчувають нашу постійну тривогу. Вони ніколи раніше такого не відчували і не бачили. І хоч ідея не ходити в школу місяць звучить класно, вони напевно уявляють собі літні канікули, а не реальність із ув'язнення вдома, не зустрічаючись із друзями

В наступні тижні ви помітите зміни в поведінці дітей. Тривогу, злість, протести, через те, що вони не можуть жити нормальним життям. Вони будуть суперечити, виносити мозок і бунтувати весь цей час. Це нормальна і очікувана поведінка в таких умовах.

Все, що дітям зараз потрібно - комфорт і любов. Відчути, що все налагодиться і буде в порядку. Значить в такі моменти забувайте про графік і навчання, залізьте під ковдру і поваляйтесь разом, пообнімайтесь. Почніть читати якусь книжку разом, як родина. Спечіть печиво чи намалюйте картинку.

Не переживайте, що діти відстануть від програми. Всі діти зараз в одному човні і врешті буде все ОК. Коли ми повернемось у класи, то ми все відкоригуємо і надолужимо в тому місці, де вони зупинились. Наші вчителі в цьому експерти! Не воюйте з дітьми через те, що вони не хочуть робити математику! Не зривайтесь на дітей через те, що вони не дотримуються графіка. Не карайте двома година навчання якщо вони сперечаються. Все, що я хочу вам сказати: врешті психіка вашої дитини в цій ситуації набагато важливіша за їі академічні знання. І те, як вони почуватимуться зараз, всі ці тижні, залишиться з ними на все життя в пам'яті. Зважайте на це щодня.

Навчання вдома: практичні рекомендації для батьків від психолога

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”. Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це. Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається? Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку. Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.
7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.
2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.
3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.
4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.
5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.
7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.
2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком. Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.
4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”. Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.
2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

За матерілами веб-ресурсу НУШ, https://nus.org.ua/

Як пережити дні вимушеного карантину.

Рекомендації учням, як пережити дні вимушеного карантину.

Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?

1. Подбати про інформаційну гігієну. Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися соціальними мережами. На жаль, багато хто їм вірить, як результат – люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними, зайвих нервувань та депресій. То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще – науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у соціальних мережах та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів від уповноважених осіб цілком достатньо.
2. Навчатися та працювати. Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? Справді, карантин аж ніяк не канікули та не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню та можливості займатися самоосвітою – це є величезним позитивом! Коли ми зайняті нам ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.
3. Проводити час із родиною. Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною. Звісно, коли навчаєшся дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Можна, наприклад, створити перелік справ, які ми маємо зробити, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.
4. Стежити за своїм здоров'ям. Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі «новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли ми у доброму гуморі, то й знання засвоюються краще!
5. Займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти відео зі вправами від професійних тренерів – взагалі чудово! А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету.
6. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному. Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самостійно. Тож заспокйтеся! Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі!

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!

Пропоную кілька методик, які дійсно допомагають знизити рівень страху та стресу й не дають заплутатися в тенетах паніки.Можливо, деякі з них вам також допоможуть.

1. Дізнавайтеся інформацію лише з джерел, яким варто довіряти. Прискіпливо аналізуйте почуте й побачене. Перестаньте щопівгодини читати на всіх доступних ресурсах «а що ж там з коронавірусом?». «Споживайте» лише перевірену інформацію.
2. Уникайте активних перепалок в коментарях у соцмережах, масових розсилок і перепостів. Чим більше втягуєтеся в розмови штибу «все пропало, нас накриє коронавірус», тим страшнішу картину малює мозок. І чим густішими стають «фарби», тим важче «променю» раціональності пробитися крізь них та достукатися до вас.
3. Менше онлайн — більше офлайн. Спрямуйте час, що проводите в інтернеті, на спілкування з близькими, почитайте книгу, намалюйте картину, навчіться вишивати тощо.  
4. Будьте тут і зараз. Зосередьтеся на тому, що відбувається саме в цей момент. Хвилювання й тривожність — це проекція себе в майбутньому. 
5. Перемикайтеся. Відчуваєте, що вас затягує пошук інформації про хворобу, наростає страх та тривога, переключіться на виконання монотонних домашніх справ: прання, прибирання, приготування їжі.
6. Займіться йогою. Це хороша терапія під час панічних нападів. Позитивні емоції особливо підсилюють ті пози, в яких потрібно вигинати спину або розправляти грудну клітину.
7. Концентруйтеся на позитиві. Наш мозок гостріше реагує на негативні події. А ще він схильний робити з невідомого погане. Через це нам здається, що навкруги більше негативу, ніж позитиву. А інфопростір підсилює це відчуття. Результати досліджень показали, щоб нівелювати вплив однієї негативної події, потрібно в середньому три позитивні. Тож намагайтеся зосереджуватися на хорошому. Воно є. 
8. Записуйте те, що хвилює. Це допоможе перенести тривогу в іншу площину (на папір) та трохи заспокоїтися. Окрім того, хвилювання шкодить сну. А вам потрібно бути в тонусі. Говоріть з рідними та близькими про свої почуття. Або ж зверніться до психолога. Відчувати страх та тривогу не соромно. Більше того, хвилюватися про здоров`я та життя, своє й рідних, — природньо. Розмова з близькими чи фахівцем допоможе заспокоїтися та подивитися на ситуацію під іншим кутом.

Знаю, якщо охопила паніка, вгамувати її буде непросто. Та спробувати варто. А раптом вам це вдасться.

Бажаю всім нам міцного здоров`я та спокою.

 Базові рекомендації щодо догляду за собою:

1. Спіть не менше восьми годин.
2. Займайтеся регулярними фізичними вправами, бажано на свіжому повітрі (наприклад, на балконі). Якщо є можливість, гуляйте. Дихайте свіжим весняним повітрям — самі або разом із рідними.
3. Дотримуйтеся збалансованої та здорової дієти. Навчіться готувати просто і смачно з доступних продуктів.
4. Звертайте увагу на дихання. Чи можете ви прямо зараз зробити паузу? Закрийте очі, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів. Дозвольте собі залишатися спокійними і відгукнутися з наміром замість того, щоб реагувати бездумно, під впливом страху.
5. Концентруйтеся на теперішньому моменті. 
6. Відстежуйте свої почуття. Нам може бути тривожно і страшно, і нам може бути з цим ОК. Ми можемо відчувати сум’яття і тривогу, і все одно відгукуватися, а не реагувати автоматично. У цей момент, «прямо зараз», з вами все добре. Якби це було не так, ви, ймовірно, не читали б цей текст. І той факт, що прямо зараз ви зберігаєте спокій і розслабленість, анітрохи не применшує серйозності ситуації.
7. Дякуйте, дякуйте, дякуйте. За те, що маєте. Собі, близьким, життю. Як казав письменник Джон Генрі Джоуетт: «Подяка — це вакцина, протиотрута і антисептик».
8. Почніть вести щоденник, в якому зосередьтеся на можливостях, а не на сценаріях судного дня. Працюйте зі страхами, коли вони виникають, але не дозволяйте їм перемогти вас. У людей у головах щодня пролітають десятки тисяч думок. Більшість з них не має нічого спільного з реальністю. Вам не обов’язково в них вірити. Ви можете вибирати, на яких з них ви хочете фокусуватися, а які просто відпустити. У разі потреби, зверніться по психологічну допомогу online.
9. Знайдіть те, що ви можете робити вдома і що допоможе вам позбавитися від нудьги і тривоги.
10. Якщо ви живете у приватному будинку, садівництво і городництво допоможе розвантажити голову і з часом забезпечить сім'ю свіжими овочами та фруктами.
11. Ви давно хотіли написати книгу? Почати блог? Це хороша можливість проявити свою креативність.
12. Розвивайте ваші кулінарні здібності. Експериментуйте з простою, але поживною їжею.
13. Пройдіть онлайн-курси, відвідайте віртуальні музеї, подивіться online-трансляції з театрів, які відкрилися для всього світу.
14. Створіть книжковий онлайн-клуб із друзями і щотижня обговорюйте те, що читаєте. Складіть список літератури, яка сприятиме вашому зростанню.
15. Запитайте у друзів, які фільми варто подивитися з тих, які ви ще не бачили.
16. Знайдіть час для довших і глибших бесід із людьми, з якими ви втратили зв’язок останнім часом. Оновіть свої соціальні зв’язки віртуально.
17. Підійдіть до розподілу уваги і часу максимально усвідомлено. Плануйте свій день і намагайтеся дотримуватися плану, в якому будуть домашні справи, навчання, тепле спілкування з рідними.
18. Відстежуйте час, проведений в соціальних мережах. Подумайте, скільки статей ви хочете прочитати протягом дня, і не перевантажуйте себе додатковою інформацією. Перед тим, як оновити свій статус або написати пост, запитайте себе: «Який мій намір?», «Яку свою потребу я цим задовольняю?», А також «Чи правдиво це? Чи справді це важливо і корисно?».

КОРИСНІ ПІДКАЗКИ: ЯК ПРАВИЛЬНО ПЛАНУВАТИ ЧАС ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

Карантин — річ, звичайно, несподівана. Але цей час дистанційного навчання можна використати не тільки для захисту здоров'я, а ще й для тренування навички планування справ.

Пропонуємо вам рекомендації, що допоможуть вам плідно працювати протягом цього часу. А головне — встигнути відпочити!

1. Свій ранок починайте в звичний для вас час. Ніжитися в ліжку будемо, як зазвичай, у вихідні дні.
2. Покладіть перед собою чистий папір, це буде ваш лист-план. Запишіть у два рядки: першочергове (наприклад: зарядка — пів години, душ — 10 хвилин, сніданок — 10 хвилин, прочитати робочу пошту — 5 хвилин та інше) та другорядне (погуляти з собакою/кішкою — півгодини, увійти в соцмережі та поспілкуватись із друзями — 20 хвилин та інше). Починайте свій день З ВАЖЛИВОГО!
3. На кожне робоче завдання виділяйте час для його виконання (20-30 хвилин) та для ОБОВ'ЯЗКОВОГО ВІДПОЧИНКУ (15-20 хвилин).
4. Виконуючи завдання, уважно читайте умови та користуйтесь короткими записами головних слів/думок. Це вам допоможе зосередитися на важливому в завданні. Якщо щось стало незрозуміло, не зволікайте. Лист або дзвінок другу/викладачеві стане в нагоді. Приємне спілкування та корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.
5. Відмітьте у вашому листі-плані виконані заплановані дії. Похваліть себе та приступайте до списку справ другої колонки, обов'язково відпочиваючи після виконаного завдання.

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. 

Бажаю всім нам міцного здоров`я та спокою.

Про труднощі самоізоляції або Як взяти паніку під контроль

Про труднощі самоізоляції.

ВІДМОВЛЯЮЧИСЬ ВІД КОМУНІКАЦІЙ, МИ ПІДДАЄМО ПСИХІКУ СЕРЙОЗНОМУ ВИПРОБУВАННЮ.

В умовах ізоляції є три головних проблеми:

1. Наявність неорганізованого вільного часу;
2. Сенсорна депривація і обмеження простору, зниження рухової активності;
3. Постійна взаємодія з однією і тією ж людиною.

Тепер докладніше.

Час дійсно краще організувати, і для цього важливо зберегти деякі звички. Я б назвала їх «атрибути виходу в люди»: чистити зуби (вибачте, але це потрібно сказати), зачісуватися, переодягатися в одяг на вихід (як мінімум, не залишатися в піжамі). Їсти в певний час, дотримуючись режиму, інакше після карантину ми не вийдемо, а викотимося з під'їздів наших будинків. Спати, не порушуючи звичного розпорядку, інакше день і ніч зіллються в один потік. Складати план на день, ставити нагадування, виділяти час на роботу і окремо — на відпочинок. Спланувати дозвілля. Не варто боятися, що діти надто багато дивляться телевізор — це неминуче. В сьогоднішніх умовах краще телевізор, ніж затиснутий в руках телефон або планшет. Чому?

Якщо в ізоляції вели щоденники або писали листи, ізоляція проходила легше

Тому що здоров’ю шкодить незручне положення тіла або рук. Наприклад, занадто сильне згинання або розгинання кисті при роботі з сенсорним екраном. Найвідоміше захворювання з цієї категорії — синдром зап’ястного каналу, коли нерв здавлюється між кістками і сухожиллями м’язів зап’ястя.

Також важливо стежити за положенням шиї, яка дуже чутлива до незручних поз. Саме тому дітям краще дивитися відеоуроки по телевізору — або ж ставте планшет вертикально на відстані витягнутої руки. Намагайтеся й самі, користуючись телефоном або планшетом, не нахиляти шию вперед і не відхиляти назад, не сидіти довго з поверненою в один бік головою. Частіше робіть перерви, а якщо відчуєте будь-який біль, оніміння або поколювання, тут же відкладіть гаджет вбік і прийміть більш зручне положення.

Сенсорна депривація — це часткове або повне припинення зовнішнього впливу на один або більше органів чуття. Сенсорна депривація може виникнути при ізоляції в замкненому просторі (наприклад, на підводному човні, космічному кораблі або в місцях позбавлення волі). Короткі періоди сенсорної депривації діють розслабливо і запускають процеси внутрішнього підсвідомого аналізу, структурування і сортування інформації, а також самонастроювання і стабілізації психіки. Однак тривала відсутність зовнішніх подразників може призвести до надзвичайного занепокоєння, втрати зв’язку з реальністю, депресії, нездатності концентруватися — і, згодом, посттравматичного стресу.

Крім того, в умовах ізоляції можуть знижуватися когнітивні здібності, так як нашому мозку для нормальної роботи потрібна більша різноманітність сигналів і стимулів з довкілля. В результаті страждають як когнітивні функції — пам’ять, увага, мислення, так і функції контролю.

Тому багатьом важливо виходити на вулицю (при цьому дотримуватиси всі запобіжні заходи). Можливо, виїжджати в ліс, слухати цвірінькання птахів, звуки природи, а якщо такої можливості немає — виходити на балкон. Крім того варто використовувати тілесні практики, наприклад, масаж, взаємодію з водою. Також піде на користь прослуховування музики, малювання, ліплення, ігри.

І особливо важкі ситуації виникають, коли двоє людей тривалий час вимушено перебувають в товаристві один одного. Двоє людей в ізоляції — це гірше, ніж, наприклад, шість. Якщо нас двоє і у нас не найкращі стосунки, від яких ми досі ховалися в різних офісах, то тепер нам нікуди дітися. Ми постійно пербуваємо в напруженні. Це породжує тривогу, роздратування і навіть агресію. Якщо ж людей в приміщенні більше двох, вам легше знайти того, хто вам ближче і психологічно сумісніше.

Це непростий час для пар. Та й соціальна взаємодія — одна з основних психологічних потреб людини. Відмовляючись від комунікацій, ми піддаємо психіку серйозному випробуванню. Перш за все страждають діти, особливо підлітки — їм важливо бути серед «своїх». Дайте їм таку можливість, нехай в їх розпорядку дня буде час і для спілкування в соцмережах. Нам, дорослим не легше — саме тому всім так хочеться писати блоги, постити жарти і меми. Це роблять навіть ті, хто раніше цим не займався. Але дослідження як раз говорять про те, що якщо люди в ізоляції вели щоденники або писали листи, то ізоляція проходила легше. Ось чому в позаминулому столітті був такий популярний епістолярний жанр! Кількість блогерів і коментаторів зросла? Все просто: це люди потребують соціальної взаємодії.

Як взяти паніку під контроль

Інформаційний детокс та план дій на різні випадки — кілька рекомендацій як залишатися спокійними у неспокійний час.

Поширення коронавірусу — чи не найпопулярніша інформація, за якою стежить сьогодні весь світ. Через постійно зростаючу кількість хворих, все більше людей починає панікувати. Кожен бачить в собі потенційну жертву COVID-19. Чи можна вгамувати цей нестримний страх?

З давньогрецької мови «паніка» перекладається як «підсвідомий жах», викликаний дійсною чи уявною небезпекою. Страх перед невідомим — це природня реакція мозку. Захисний механізм, який давав нашим пращурам сигнал «будь на сторожі» та допомагав залишитися живими, якщо невідоме було дійсно небезпечним. Тривога, що підживлюється страхом, — основа інстинкту самозбереження, схема дії якого залишається незмінною з часів праотців людства.

У багатьох людей кілька останніх місяців цей механізм працює в режимі нон-стоп. Ситуація дійсно тривожна. І залишатися байдужим непросто. Та, як саме реагувати на це, залежить виключно від кожного з нас. Лише ми даємо тій чи іншій ситуації маркер «кінець світу» чи «все в нормі, я і мої рідні здорові, ризик є, почну хвилюватися лише тоді, коли для цього буде реальна підстава».

В ситуації пандемії коронавірусу може бути дві найімовірніших реакції: залишатися з холодною головою та мислити тверезо, або ж зануритися в хвилю паніки. Чи вирішить остання ситуацію? Не думаю. А от психіка, ймовірно, постраждає. І можливість тверезо оцінювати ситуацію, оперативно приймати рішення в критичні моменти знизиться.

Пропоную кілька методик, які дійсно допомагають знизити рівень страху та стресу й не дають заплутатися в тенетах паніки. 

Можливо, деякі з них вам також допоможуть.

1. Перерва в читанні новин жодним чином не вплине на саму ситуацію.
2. Дізнавайтеся інформацію лише з джерел, яким варто довіряти. Прискіпливо аналізуйте почуте й побачене. Перестаньте щопівгодини читати на всіх доступних ресурсах «а що ж там з коронавірусом?». Повідомлення з розряду «а колега моєї сусідки, в якої знайомий у Китаї, сказала…» — не є достовірним джерелом інформації. «Споживайте» лише перевірену інформацію.
3. Уникайте активних перепалок в коментарях у соцмережах, масових розсилок і перепостів. Чим більше втягуєтеся в розмови штибу «все пропало, нас накриє коронавірус», тим страшнішу картину малює мозок. І чим густішими стають «фарби», тим важче «променю» раціональності пробитися крізь них та достукатися до вас.
4. Менше онлайн — більше офлайн. Робіть періодично діджитал детокс. Спрямуйте час, що проводите в інтернеті, на спілкування з близькими, почитайте книгу, намалюйте картину, навчіться вишивати тощо. Перерва в читанні новин жодним чином не вплине на саму ситуацію. Якщо за час цифрового детоксу коронавірус припинить свій шал, порадієте й вип`єте келих ігристого. Якщо ж ситуація погіршиться, то, принаймні, ваша психіка відпочине та більш спокійно й раціонально опрацьовуватиме інформацію.
5. Будьте тут і зараз. Зосередьтеся на тому, що відбувається саме в цей момент. Хвилювання й тривожність — це проекція себе в майбутньому. Якщо є реальні причини, які загрожують здоров`ю, вашому та близьких, поміркуйте, як можете мінімізувати чи усунути їх. Та якщо наразі це надуманий страх, відпустіть його та зосередьтеся на тому, що відбувається саме в цей момент.
6. Результати досліджень показали, щоб нівелювати вплив однієї негативної події, потрібно в середньому три позитивні.
7. Розробіть та запишіть план дій на різні випадки: епідемії та обмеження пересування, хвороби колег чи людей, з якими ви були в контакті, вашої хвороби чи рідних тощо. Опишіть детально свої дії в кожному випадку. Це дасть вам відчуття контролю та розуміння, що ви зможете впоратися з будь-якою ситуацією.
8. Перемикайтеся. Відчуваєте, що вас затягує пошук інформації про хворобу, наростає страх та тривога, переключіться на виконання монотонних домашніх справ: прання, прибирання, приготування їжі.
9. Займіться йогою. Це хороша терапія під час панічних нападів. Позитивні емоції особливо підсилюють ті пози, в яких потрібно вигинати спину або розправляти грудну клітину.
10. Концентруйтеся на позитиві. Наш мозок гостріше реагує на негативні події. А ще він схильний робити з невідомого погане. Через це нам здається, що навкруги більше негативу, ніж позитиву. А інфопростір підсилює це відчуття. Результати досліджень показали, щоб нівелювати вплив однієї негативної події, потрібно в середньому три позитивні. Тож намагайтеся зосереджуватися на хорошому. Воно є. Спробуйте сприймати ситуацію відсторонено, не включаючи емоції, навіть якщо все пішло шкереберть. Це дієва духовна практика, що допоможе усвідомлено ставитися до власної реакції на події та заспокоїть ту ділянку мозку, яка викликає емоції
11. Записуйте те, що хвилює. Це допоможе перенести тривогу в іншу площину (на папір) та трохи заспокоїтися. Окрім того, хвилювання шкодить сну. А вам потрібно бути в тонусі.
12. Говоріть з рідними та близькими про свої почуття. Або ж зверніться до психолога. Відчувати страх та тривогу не соромно. Більше того, хвилюватися про здоров`я та життя, своє й рідних, — природньо. Розмова з близькими чи фахівцем допоможе заспокоїтися та подивитися на ситуацію під іншим кутом.

Знаю, якщо охопила паніка, вгамувати її буде непросто. Та спробувати варто. А раптом вам це вдасться. 
Бажаю всім нам міцного здоров`я та спокою.

Давайте сприймати пандемію як щось, що закликає до вищого рівня співпраці, креативності та свідомого життя

Ще Геракліт стверджував, що єдина постійна річ у житті — зміни. Але в наші дні це відчувається особливо гостро.

Еволюційний біолог Елізабет Сатуріс вважає, що «стрес — це єдине, що викликає еволюцію». Чи можливо, що поки ми в повсякденному житті відчуваємо зростання рівня стресу, людство рухається вгору по еволюційній спіралі?

Ніколи ще наше сьогодення не було настільки турбулентним, а майбутнє — настільки невизначеним, але водночас ніколи ще ми так сильно не відчували свою пов’язаність і взаємозалежність. Життя немов виштовхує нас із зони комфорту, запрошуючи до дорослішання і розвитку нових навичок і якостей: емоційного інтелекту, стресостійкості, інклюзивного мислення і здатності підтримувати не тільки фізичну, а й ментальну і емоційну гігієну, а також бути відповідальними членами суспільства.

Щоб бути позитивним прикладом для інших, потрібно подвоїти зусилля з турботи про себе

На думку відомого антрополога Джейн Гудолл, річ не у стресі, а в тому, як ми на нього реагуємо. Тому до карантину, пов’язаного з поширенням COVID-19, можна поставитися як до «прокляття», «всесвітньої змови», «кінця світу», а можна — як до шансу відкрити і розвинути в собі та інших щось нове, підтримати один одного і зайнятися розробкою ідей для стійкішого існування.

Глибокі дослідження ситуації свідчать, що стримати пандемію можна, дотримуючись заходів соціального дистанціювання. Якщо ви досі в це не вірили, настав час це зробити — не завтра, не через тиждень. Сьогодні.

Обмеження публічних заходів вже дало свої плоди в багатьох країнах. Багато компаній і шкіл переходять у режим віддаленої роботи.

Нам усім важливо за можливості припинити соціальну взаємодію, щоб уповільнити поширення вірусу і запобігти катастрофічному перевантаженню системи охорони здоров’я. На практиці це означає, що в найближчі кілька місяців нам доведеться проводити більшість часу вдома. І це матиме величезні наслідки для сімей, бізнесу, соціального та суспільного життя.

Що робити? Важливо не панікувати і не переживати — страх призводить до нераціональної поведінки, збільшення стресу та пригнічення здоров’я загалом.

По-перше, негайно почніть практику соціального дистанціювання.

Вітайтеся тільки словами, кивком або поклоном.

Уникайте всіх малих, середніх або великих груп і місць, де збирається багато людей.

Залишайтеся вдома, якщо у вас є симптоми будь-якого захворювання.

Носіть маски відповідно до рекомендацій ВООЗ.

По-друге, підготуйте свою мережу емоційної підтримки.

Поговоріть з рідними, щоб усі були поінформовані однаково, обговоріть ролі, можливості і потреби кожного в разі розвитку різних сценаріїв.

Проведіть сімейну раду і домовтеся про правила використання спільного простору. Сформулюйте основні принципи спілкування на найближчі тижні. Коли ми всі разом, нам може бути складно, але ми здатні перетворити цей виклик на шлях емоційного зближення.

Познайомтеся зі своїми сусідами і зберіться (дотримуючись дистанції або, за можливості, онлайн), аби обговорити, якими ресурсами можна ділитися і як оптимізувати побут, особливо якщо станеться щось несподіване. Переконайтеся, що у вас є контакти (номери телефонів та адреси електронної пошти) членів вашої сусідської громади.

Сім'ї з дітьми, найімовірніше, потребуватимуть ізоляції або створення кластерів із декількох сімей. Об'єднавшись у групи з двох-трьох сімей, батьки зможуть розділити між собою навантаження з догляду за дітьми і домашнього навчання — це дозволить їм продовжувати утримувати фокус на своїх професійних і домашніх обов’язках.

Літнім або хворим важливо знайти помічників, в ідеалі молодих людей, які зможуть купувати для них продукти і виконувати невідкладні доручення. Сприймайте це як систему приятелів-напарників: такий підхід забезпечить, з одного боку, підтримку для літніх людей, з іншого — часткову зайнятість і підробіток для молоді, яка, ймовірно, зіткнеться з фінансовими труднощами.

З’ясуйте, хто відчуватиме себе найбільш ізольованим у вашій мережі, і складіть план регулярних дзвінків по Skype або Viber, щоб дізнаватися, як у них справи.

Визначте людей зі свого кола, найвразливіших економічно, і разом подумайте, як допомогти їм подолати тимчасові труднощі.

По-третє, поширюйте позитивне мислення і світосприйняття.

Щоб бути позитивним прикладом для інших, потрібно подвоїти зусилля з турботи про себе. Щоб мати можливість підтримувати тих, хто відчуватиме страх, тривогу і потребу, важливо оптимізувати власний психологічний стан і фізичне здоров’я. Зміцніть власний імунітет і стійкість, щоб увійти у складний період якомога сильнішими.

Базові рекомендації щодо догляду за собою:

1. Спіть не менше восьми годин.
2. Займайтеся регулярними фізичними вправами, бажано на свіжому повітрі (наприклад, на балконі). Якщо є можливість, гуляйте. Дихайте свіжим весняним повітрям — самі або разом із рідними.
3. Дотримуйтеся збалансованої та здорової дієти. Навчіться готувати просто і смачно з доступних продуктів.
4. Звертайте увагу на дихання. Чи можете ви прямо зараз зробити паузу? Закрийте очі, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів. Дозвольте собі залишатися спокійними і відгукнутися з наміром замість того, щоб реагувати бездумно, під впливом страху.
5. Концентруйтеся на теперішньому моменті. Найактивніше займайтеся своїми духовними практиками. Щодня медитуйте або моліться, щоб зосередити свій розум і підняти дух.
6. Відстежуйте свої почуття. Нам може бути тривожно і страшно, і нам може бути з цим ОК. Ми можемо відчувати сум’яття і тривогу, і все одно відгукуватися, а не реагувати автоматично. У цей момент, «прямо зараз», з вами все добре. Якби це було не так, ви, ймовірно, не читали б цей текст. І той факт, що прямо зараз ви зберігаєте спокій і розслабленість, анітрохи не применшує серйозності ситуації.
7. Дякуйте, дякуйте, дякуйте. За те, що маєте. Собі, близьким, життю. Як казав письменник Джон Генрі Джоуетт: «Подяка — це вакцина, протиотрута і антисептик».
8. Почніть вести щоденник, в якому зосередьтеся на можливостях, а не на сценаріях судного дня. Працюйте зі страхами, коли вони виникають, але не дозволяйте їм перемогти вас. У людей у головах щодня пролітають десятки тисяч думок. Більшість з них не має нічого спільного з реальністю. Вам не обов’язково в них вірити. Ми можете вибирати, на яких з них ви хочете фокусуватися, а які просто відпустити. У разі потреби, зверніться по психологічну допомогу online.

Четверте, знайдіть те, що ви можете робити вдома і що допоможе вам позбавитися від нудьги і тривоги.

1. Якщо ви живете у приватному будинку, садівництво і городництво допоможе розвантажити голову і з часом забезпечить сім'ю свіжими овочами та фруктами.
2. Ви давно хотіли написати книгу? Почати блог? Подкаст? Це хороша можливість проявити свою креативність.
3. Розвивайте ваші кулінарні здібності. Експериментуйте з простою, але поживною їжею.
4. Пройдіть онлайн-курси, відвідайте віртуальні музеї, подивіться online-трансляції з театрів, які відкрилися для всього світу.
5. Подумайте про способи монетизації своїх навичок, наприклад, коучинг або наставництво у Zoom або Skype.
6. Створіть книжковий онлайн-клуб із друзями і щотижня обговорюйте те, що читаєте. Складіть список літератури, яка сприятиме вашому зростанню.
7. Запитайте у друзів, які фільми варто подивитися з тих, які ви ще не бачили.
8. Знайдіть час для довших і глибших бесід із людьми, з якими ви втратили зв’язок останнім часом. Оновіть свої соціальні зв’язки віртуально.
9. Підійдіть до розподілу уваги і часу максимально усвідомлено. Плануйте свій день і намагайтеся дотримуватися плану, в якому будуть домашні справи, робота, тепле спілкування з рідними. 
10. Відстежуйте час, проведений в соціальних мережах. Подумайте, скільки статей ви хочете прочитати протягом дня, і не перевантажуйте себе додатковою інформацією. Перед тим, як оновити свій статус або написати пост, запитайте себе: «Який мій намір?», «Яку свою потребу я цим задовольняю?», А також «Чи правдиво це? Чи справді це важливо і корисно?».

П'яте, приєднуйтесь до можливостей покращення світу.

Що більше ви зосереджуєтесь на можливостях, то більше вивільняєте свою креативність і переносите увагу на позитив. Ось деякі речі, до яких нас може підштовхнути пандемія, і які допоможуть нам у довгостроковій перспективі:

Створення більш сильних і стійких локальних мереж, зміцнення зв’язків всередині наших спільнот.

Віртуалізація роботи. Ми зрозуміємо, як можна працювати ефективно, витрачаючи менше часу на дорогу. Це допоможе зменшити наш вуглецевий слід.

Відбудеться перехід від надмірного споживання до життя, зосередженого на проживанні, власному досвіді і стосунках.

Ми розвинемо стресостійкість і адаптивність, здатність залишатися спокійними і ресурсними під час негоди.

У суспільстві проявляться нові лідери, яких можна буде номінувати на політичні ролі, піднявши таким чином рівень вимог до рис і навичок наших політичних діячів.

Пандемія може допомогти нам подолати розбіжності, коли ми працюємо над спільними рішеннями проблем наших спільнот і суспільства взагалі. Ми можемо фокусуватися на тому, що нас об'єднує, а не розділяє.

Співпраця між поколіннями. Оскільки пандемія найбільше вразить літніх людей, це активізує спілкування між поколіннями, що допоможе у розв’язанні інших соціальних проблем.

Поява нових підприємницьких ідей і візіонерських рішень. Народжуватимуться нові бізнеси. Кризи спонукають до інноваційного мислення. Подумайте над тим, що ви могли б розвинути за часів кризи, що буде мати реальну цінність і після неї?

Все це може привести більше людей до усвідомлення того, що ми насправді — одна взаємопов'язана людська сім'я, і можемо ефективно долати проблеми, тільки коли співпрацюємо. По суті, ця криза може підштовхнути нас до відчуття глобальної солідарності та громадянства, що є ознакою наступного етапу еволюції.

Кращий сценарій для нас — сприймати пандемію як щось, що закликає до вищого рівня співпраці, креативності та свідомого життя. Ми можемо жити більш стійко, мирно і радісно в наших місцевих спільнотах. Ми можемо розвинути більше навичок самостійного способу життя. Ми можемо культивувати якісніший і дешевший спосіб життя з меншою кількістю речей.

Ми є результатом, частиною і співавторами певних еволюційних процесів. У нас є підстава згадати, хто ми є і яка наша справжня мета: зробити нашу планету кращою для наступного покоління. Так само, як складний життєвий досвід може стати каталізатором нашого особистісного зростання, так і ця надзвичайна ситуація планетарного масштабу може привести до реальної еволюції нашого виду.

Яким буде наше життя після карантину?

1. Зростання послуг психологічної підтримки, коучингу, саморозвитку і всього, що має відношення до самоактуалізації людини. Люди — істоти соціальні, і давайте начистоту, карантинні заходи, які до нас застосовують, схожі на домашній арешт з певними послабленнями. Ми обмежені в переміщеннях, фізичному контакті, можливості вести звичний спосіб життя. Це досить сильне випробування для психіки, для багатьох людей — травмувальне. Також час наодинці з собою і багато часу з близькими провокує самокопання і роздуми про своє життя: цілі, досягнення, плани. Багато людей не впораються самостійно, і підуть до психологів, коучів, на різні тренінги.
2. Масовий вихід з онлайну. Сьогодні здається, що віртуальне спілкування, цифрові сервіси, вся ця віддалена комунікація та робота досягли свого тріумфу. Але, повертаючись до викладених вище тез, люди — істоти соціальні, ми не можемо виявляти емпатію на відстані, ми потребуємо фізичного тактильного досвіду. Будучи замкненими півтора місяці в своїх будинках і віртуальному світі, наростає потреба фізичного контакту. Надивившись онлайн-курсів, Netflix і YouTube, начитавшись Фейсбук, люди повернуться в фізичний світ, знову вирушать по його радощі.
3. Локальний туризм. Тут все очевидно. Навіть якщо відкриються кордони і авіакомпанії виживуть, рецесія призведе до того, що багато хто не зможе дозволити собі багато подорожувати в найближчі кілька років, не кажучи вже про фоновий страх зараження чим завгодно. Тому ми вирушимо по своїх локальних красотах, морях і місць відпочинку. І вирушимо ненадовго. Тому що в умовах рецесії доведеться працювати найближчі кілька років без повноцінної відпустки.
4. Здорове харчування і спорт. Як багато людей зараз переглядають свої кулінарні звички і повернулися до приготування їжі вдома. Коли готуєш сам, починаєш більше уваги приділяти інгредієнтам, ще й на тлі роздумів про життя. Думаю, нас чекає бум органічного, фермерського, дієтичного та корисного харчування. А ще — повернення в спорт і активний спосіб життя. Потрібно компенсувати брак руху і неможливість відвідувати улюблені спортклуби.
5. Перегляд фінансових звичок, зростання заощаджень. Тимчасові простої, втрата доходів, зростання цін та інші принади зупинки і рецесії, вплинуть на те, як більшість людей приймає фінансові рішення. Це рідкісний приклад повсюдного уроку про необхідність мати заощадження, запаси і додаткові резерви. Цим скористаються індивідуальні фінансові консультанти, застосунки обліку особистих фінансів, деякі банки і страхові компанії.