Для педагогів

Рекомендації учителю для збереження професійної мотивації.

Чимало молодих учителів залишають сферу освіти впродовж перших п’яти років роботи, зіткнувшись із втратою професійної мотивації. Спочатку зникає ентузіазм, згодом падає концентрація, погіршується якість підготовки до уроків, з’являється роздратування, а поітм і думка – чи вартує воно того?

Звісно, на рівень мотивації впливають як внутрішні (любов до навчального процесу, навички спілкування з дітьми і колегами) так і зовнішні фактори (зарплата, статус викладання, складні умови праці, подальша освіта). Саме тому нижче ми розглянемо засоби мотивування, які доступні перш за все самим учителям та спрямовані на покращення психологічного стану.

А ви у групі ризику?

Цікаво, що люди, схильні до емоційного виснаження та втрати мотивації, мають багато спільного. Наприклад,  риси характеру:

1. Ідеалізм, перфекціонізм, бажання все зробити якомога краще.
2. Схильність до почуття провини, жертвування власними інтересами, бажання брати на себе забагато відповідальності. При цьому не важливо, чи дійсно ваша робота пов’язана з великою відповідальністю, чи ви самі уявили та поклали її на себе.
3. Бажання догодити всім, страх розчарувати, втратити репутацію через відмову допомогти, невміння сказати «ні»;
4. Схильність до образ, завищені очікування стосовно себе та інших.
5. Схильність переоцінювати доброзичливість колективу/дітей, недооцінка негативних факторів.
6. Як правило, описані вище стани тягнуться роками, адже люди схильні не помічати або пишатися цими рисами. І при цьому вони не розуміють, наскільки шкодять здоров’ю і життю. Саме тому наведені шаблони поведінки варто відслідковувати та позваблятися їх. Майте на увазі – навіть найменші ознаки апатії чи роздратування можуть бути передвісниками системних змін у організмі.

Впізнали себе? 

Способів покращити самопочуття та повернути мотивацію дуже багато, і ми з ажістю пропонуємо вам деякі з них:

1. 20% часу дають 80% результату. І навпаки – 80% часу дають 20% результату. Звісно, можна, а інколи й треба, піддаватися спокусі попрацювати над уроком чи проєктом довше, але робіть це обережно. Існує певний об’єм робіт, який ви можете виконувати регулярно і не втрачати при цьому мотивацію. Межа між максимально можливим рівнем напругим і тим, що вас «зламає», дуже тонка, як соломинка, що зламала спину верблюда. Схожим чином знижується і ресурс техніки. Перевищення припустимого навантаження на 10-20% скорочує строк служби техніки у 20-200 разів.
2. Записуйте все. Цей мотиваційний прийом часто використовують письменники, адже їхня робота розтягнута у часі та не може бути завершена без підтримання себе у належному психологічному стані. Аби невпинно живити мотивацію, важливо мати постійні, нехай навіть і маленькі, досягнення. Заведіть окремий зошит (або електронний документ) та записуйте до нього всі професійні досягнення чи ідеї, навіть незначні, вказавши день, місяць та рік. Виконавши роботу, ми швидко про неї забуваємо, тож інколи важко точно пригадати, скільки саме було зроблено за той чи інший проміжок часу. Нотування допомагає візуалізувати досягнення. Інколи достатньо відкрити зошит та кинути оком на записи, аби переконатися – я маю прогрес і вельми непоганий.
3. Відпочивати треба вміти. Сама собою ця навичка не з’явиться. Складність полягає у тому, що ми маємо як тіло, так і свідомість, тож утомитися може як одне, так і інше. Буває, що тіло виснажене, а от свідомість ні, через що навіть під ковдрою ми продовжуємо рахувати овечок і години сну, втрачені за цим заняттям. Однією з основних причин відсутності нормального відпочинку є малорухливий спосіб життя. Учитель працює розумом, тож і втомлюєтеся ви емоційно, тоді як фізично ви повні сил. Якщо домашній кіт не використовує накопичену енергію протягом дня, чекайте захворювань, нічної активності та навіть агресії. У цьому відношенні ми мало відрізняємося від своїх хатніх улюбленців. Вісім годин сидячої роботи мають компенсуватись однією-двома годинами прогулянок чи бігу. Якщо ви не тренуєте серце – решта органів працює в умовах підвищеного навантаження, а то й перевантаження. У це важко повірити, але саме малорухливий спосіб життя є найбільш енерговитратним для тіла.
4. Постійний стрес – корінь емоційного виснаження. Стрес виникає через накопичення образ, невдоволення, очікувань, почуття вини, страху, сорому, гніву, заздрощів та жалості до себе. Заведіть зошит та випишіть усі негативні ситуації, що можете пригадати. Чітко розділіть їх на ті, де вплинути на ситуацію у ваших силах і ті, де рішення лежить поза межами зусиль та відпустіть останні. Зауважте – спроба вплинути чи змінити іншу людину, нав’язливо очікуючі певних кроків, найчастіше лежить поза вашими можливостями, тож припиніть прокручувати у голові образливі слова, уявляти, як змусите учнів чи батьків покаятися та визнати провину. Якщо уявні ситуації не мають жодного шансу втілитись або спрацювати – полиште їх. Роздуми та прокручування у голові негативних подій – даремно витрачений час. Позбудьтесь їх, і ви здивуєтеся, скільки сил та здоров’я було збережено.
5. Спробуйте щось нове. Чимало вчителів соромляться привносити у навчання власні захоплення, вважаючи це чимось недоречним. Утім, якщо ви знаходите активність корисною для самопочуття чи здоров’я, то це чудова звичка, що стане у пригоді й учням.  Почніть шкільний день із заняття йогою, якщо ходите у групу поза роботою. Інколи, все, що потрібно аби лишатись вмотивованим – змінити розпорядок та додати щось нове і захоплююче у свій день.

Соціальна дистанція: як учителю встановити особисті кордони

Усі учасники освітнього процесу – педагоги, учні, адміністрація школи та батьки – мають своє бачення щодо обов’язків учителя. І нерідко воно може неабияк порушувати особисті кордони педагога. Крім того, через низку стереотипів у суспільстві ми часто не наважуємося окреслити чіткі та зрозумілі особисті кордони вчителя. І від цього, так чи інакше, страждають усі учасники освітнього процесу.

Як коректно нагадати іншим людям про робочі години педагога? Як пояснити свою думку та аргументувати позицію, уникнувши скандалу?

Про особисті кордони в житті та роботі вчителя.

Особистий кордон – спосіб визначити свої бажання та свої цінності. Якщо кордони країни чи іншої території вказують на обмеження, то особиста дистанція вчителя допоможе йому почувати себе більш щасливим та чітко розуміти, ким він є, а ким не є.

Виділимо три види особистого простору:

Здоровий особистий простір – чітке і зрозуміле для себе і оточуючих правило прийняття себе.

Ригідний особистий простір – дуже консервований і закритий вид захисту особистих кордонів.

Слабкий особистий простір – гнучкий і адаптивний особистий кордон, що залежить від інтересів оточення, а не особистості.

Порушенням соціальної дистанції «грішать» люди, у яких немає розуміння власних кордонів. Вони допускають подібне ставлення і до себе. Тож самодіагностуємося та вчимося чинити ввічливий і тактовний опір:

a.   Чи є в вашому оточенні люди, які намагаються переповідати всі події за день, незалежно від того, чи хочете ви їх зараз слухати?

b.  Чи є в вашому оточенні люди, які вільно відчувають себе в вашому просторі: кабінеті, місці в залі тощо?

c.   Чи є в вашому оточенні люди, які вимагають працювати понаднормово?

d.  Чи є в вашому оточенні люди, які нехтують правилами такту щодо ваших особистих речей: комп'ютера, окулярів, сумки тощо?

Відсутність соціальної дистанції – небезпека для вчителя

Часом зустрічаємося з міфом, який межує із маніпуляцію. Його сутність полягає у тому, що встановлення особистих кордонів – цинічно та егоїстично. Це не так. Життя слід будувати так, щоб вам було комфортно і цей комфорт не порушував кордони оточення. Що більше ми залежимо від думки інших, то більше віддаляємося від себе. Відсутність особистих кордонів може наразити учителя на таку небезпеку:

1)  Багато особистого часу присвячено іншим. Робота в позаурочний час призводить до того, що вчитель краде сили та енергію у свого наступного дня, він може стати роздратованим. Батьки ж приймають спілкування в неробочий час за належне і ситуація часом повторюється.

2)  Вас ображають, а ви мовчите про це. Пасивна позиція сприяє продовженню циклу образ. Не забувайте про почуття власної гідності та одразу давайте зрозуміти, що з вами так не можна.

3)  Суцільне почуття провини. Якщо ви відчуваєте подібне – це перша ознака того, що вами маніпулюють, адже «за допомогою» провини людину можна змусити робити більше: перевіряти конспекти вночі, перейматися стосовно розбишаки у класі тощо.

4)  Життєва потреба бути «гарним/гарною». Необхідність підганяти себе під чиїсь стандарти – це поневолення власноруч. Майте сили вільно транслювати власну особистість й унікальність.

5)  Необхідність заробити повагу. Кожна людина заслуговує на безумовну повагу – ми не маємо її заробляти та щось доводити оточенню.

Скажи булінгу «Ні!»: що робити вчителю

Рекомендації вчителю, який став об'єктом булінгу.

Останнім часом суспільство почало піднімати питання булінгу у школі. Також активно обговорюється проблема цькування серед учнівства. Але, на жаль, об’єктом булінгу стають не тільки діти, а й учителі.

Чи стикались ви з тим, що учні обговорюють ваш зовнішній вигляд чи особисте життя, а ви через це перебуваєте у стані постійного стресу? А після проведеного уроку у вас виникаю бажання залишити школу чи взагалі професію? Подумайте, можливо, ви стали жертвою булінгу з боку учнів.

Але все ж таки варто відрізняти недисциплінованість та невихованість від цькування. Де межа між поганою поведінкою та булінгом?

Справа у тому, що булінг має систематичний характер. Давайте розберемось, якими ж є прояви булінгу.

Прояви булінгу

1. Ігнорування. Це пасивний вид булінгу. Він може виявлятися в ігноруванні слів учителя, його звернень та зауважень. Чи було у вас таке, що учні показово вас не помічали чи відмовлялися відповідати на запитання? Якщо це відбувається систематично, то має місце пасивний вид булінгу – ігнорування.
2. Обговорення приватного життя або зовнішнього вигляду вчителя. Можна  говорити про булінг, якщо учні неодноразово обговорюють ваше приватне життя або роблять уїдливі зауваження щодо зачіски та вбрання вчителя.
3. Образливі прізвиська та демонстрація презирства. Такі дії є проявами активної форми цькування. Учні можуть дати вам образливе прізвисько і не соромитися вживати його на уроці. Також школярі можуть демонструвати презирство та зневагу до вчителя в інший спосіб.
4. Плітки. Так може статися, що один учень «по секрету» розповідає іншому викривлену інформацію про вчителя. Й починаєть колообіг «секрету» в класі. Додаються найнеймовірніші подробиці. Варіантів та сценаріїв виникнення пліток про вчителя – безліч. Головне, що вони спрямовані на висміювання та знецінювання вчителя.
5. Показове порушення дисципліни. Якщо хтось зі школярів систематично порушує дисципліну, зриває уроки, слід уважно проаналізувати, чи це не є одним із проявів булінгу щодо вчителя.
6. Кібербулінг: негативні/образливі пости у соцмережах або повідомлення із погрозами. Усі прояви, зазначені вище, можуть переміститися в інтернет-простір. І плітки, і образливі прізвиська, і демонстрація презирства можуть продовжуватися  в постах у соцмережах та в обговореннях у спільних чатах у мессенджерах. Об’єктом знущань може стати фото або відео, де є вчитель, якого цькують.
7. Фізичний вплив. Учні можуть пошкодити особисті речі педагога, плювати, штовхати його. Будь-які агресивні дії та систематичне доторкування без дозволу до речей вчителя можна вважати фізичним виявом булінгу.

Хто з учителів та чому стає об’єктом булінгу

Існує думка, що ініціатором цькування є один учень чи учениця, що підбурює інших дітей знущатися з однокласника або вчителя. Тобто виходить, що винуватець один. А що з тими, хто підтримує цю ініціативу? Відповідальність за цькування лежить не на одній особі, а на цілій групі, де обов’язково є агресор і глядачі.

Як правило, проявляють агресію щодо вчителя вчителя  виступають ті учні, які знущаються і з однолітків. Для таких школярів булити вчителя – означає вийти на новий рівень майстерності та самореалізації.

Спробуємо розв’язати невеличку задачку. Маємо агресора, групу, яка його підтримує, та вчителя, з якого знущаються. Запитання: навіщо учням булити вчителя? Розв’язок: щоб «дружити проти когось». Цькування виникає тоді, коли класу потрібно об’єднатися, й учні обирають для згуртування найпримітивніший спосіб. Так буває, коли діти не знаходять інших, цивілізованих, способів об’єднати клас. Остаточна мета цькування така: вчитель почувається приниженим та безпорадним.

Який вчитель може стати об’єктом булінгу? Практично кожен. Причиною цькування може стати втрата педагогом авторитету в учнів. Діти можуть вбачати слабкість у вчительській терплячості.

Часто за повсякденними справами ви можете не помічати невеликі негативні зрушення в оточенні, тому є ризик пропустити той момент, коли погана поведінка дітей перетворюється на систематичне знущання.

Що робити для подолання булінгу

1. Визнайте, що проблема булінгу існує. Велика справа – визнати наявність проблеми, бо тільки зізнавшись собі, що це є і стосується вас, ви наблизитеся до вирішення складної ситуації. І в жодному разі не відкладайте розв'язання конфліктів і не заплющуйте очі, намагаючись утекти від проблеми. Щоб ситуація була прозорою, повідомте адміністрацію про факти булінгу на вашу адресу. Це важливо ще й тому, що керівництво школи вам допоможе мінімізувати конфлікт і не дасть йому вийти на міжособистісний рівень.
2. Усвідомте причину булінгу. Можливо, деякі ващі методи викладання  виявилися не зовсім ефективними. Перегляньте їх. А щоб не домислювати й не вигадувати, напряму запитайте у булерів, що спричинило таке їхнє ставлення. Краще з’ясувати причину негативного ставлення в особистій бесіді з булером, поспілкуйтеся з агресором без третіх осіб. 
3. Зробіть свої уроки цікавими. Наприклад, застосуйте прийом сторітелінгу, використайте меми чи вправи для розвитку логічного мислення.
4. Створіть та запишіть з учнями правила поведінки на вашому уроці. Важливо, щоб були визначені не лише вимоги до учнів, а й обов’язки вчителя; не лише санкції через недотримання правил, а й бонуси за дотримання дисципліни.
5. Дистанціюватися від ситуації. Так, стан, коли ви стаєте об’єктом булінгу, складний і виснажливий. Щоб зберегти нерви та здоров’я, потрібно припинити надто болісно реагувати на ситуацію. Краще подивіться на те, що відбувається, як на сюжет оповідання. Це допоможе не «застрягати» у стресовому стані.
6. Знайдіть справу, яка вас буде радувати. Щоб знервованість та пригніченість не стали вашим основним станом і не впливали на близьких та рідних, вам потрібно перемикати увагу на те, що зробить вас щасливими. Давно мріяли намалювати картину або навчитися танцювати? Час втілити бажання у життя!
7. Зберігайте спокій та позитив. Важливо не погіршити свій стан. Пам’ятайте, що є ще й ті учні, які вас цінують, поважають і люблять ваш предмет.
8. Поспілкуйтеся з батьками учнів-булерів. Якщо інші способи подолання булінгу виявилися неефективними, поговоріть із батьками дітей-агресорів. Висловіть свою позицію та побажання. Часто у житті надскладні ситуації можна вирішити конструктивним доброзичливим діалогом.

Найкращий спосіб змінити ситуацію – розпочати зміни із себе. Розберіться з тим, що призвело до такого стану речей. Пам’ятайте, що будь-яке питання можна вирішити, якщо його сприймати не як проблему, а як завдання.

Онлайн-булінг: що робити вчителю, якщо його цькують під час дистанційного навчання 

Чому під час дистанційного навчання булінг щодо вчителів став масовим?

Є кілька причин. Багато дітей думає, що вони "вийдуть сухими" із такої ситуації. І їх насправді ніяк неможна покарати, бо вони неповнолітні. Вчителі також не знають, як правильно чинити, адже тепер школяр не знаходиться поруч, його неможливо викликати після уроків і провести наодинці виховну бесіду. Проте найбільшою проблемою є поведінка батьків. Під час карантину увесь контроль за дитиною ліг на їх плечі. У мами з татом більше немає розвантаження, яке вони отримували, коли їх малюк ходив до школи. Як результат, батьки стають більш роздратованими, гірше контролюють свої емоції. Замість того, щоб спокійно вирішити якусь проблему, що виникає у школяра з навчанням, вони в його присутності починають критикувати систему освіти та вчителів. Саме їх коментарі дають зелене світло і спонукають дитину пізніше поливати брудом педагога. Щоб цього уникнути батькам необхідно припинити погано висловлюватися про педагогів при своїх дітях. Також батькам необхідно слідкувати за тим, що дивляться та в які ігри бавляться школярі. Адже чимало негативу вони отримують ще й звідти.

Як діяти вчителю, якщо проти нього чинять булінг?

Вчитель повинен занотувати усе, що відбулося під час заняття. Потім треба подзвонити дирекції школи та психологу. Якщо на одного учня складуть щонайменше три протоколи  –  це стане підставою, щоб до справи залучали ювенальну поліцію, яку викликає саме директор.

Щодо першого такого випадку правоохоронці повідомили: булінг проявлявся в систематичних образах і психологічному тиску з боку учня на вчителя. Учня визнали винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення (частина 3 статті 173-4: «Булінг учасника освітнього процесу»). Суд зобов'язав матір неповнолітнього сплатити штраф у розмірі 850 гривень.

Що робити, коли вас булять учні?

Визначте, хто з дітей – лідер (зокрема, й лідер булінгу щодо вас). Спробуйте налагодити з ним контакт. Булінг учителів часто починається з того, що дитині потрібно встановити свій авторитет серед однокласників. І вона обирає найлегший, на її думку, спосіб: знущатися з учителя.

Можливо, варто більше уваги приділити цій дитині: спитати на перерві, як в неї справи, поцікавитися, який фільм їй сподобався з останніх. Важливо потоваришувати з учнем, адже підлітку досить важко булити того, з ким у нього є певний зв’язок. Інколи навіть проста посмішка чи підморгування на уроці можуть стати кроком до примирення.

Будьте в постійному діалозі з колегами та дирекцією школи, тримайте їх в курсі ситуації.

Чи варто підключати батьків у такій ситуації ?

Як варіант, можна попросити, щоб хоча б один із батьків перебував поруч з учнем під час усіх наступних уроків. Зазвичай цього достатньо, щоб дитина більше не чинила булінг проти жодного з вчителів або однокласників.

Як після такої ситуації вчителю повернути авторитет серед дітей?

Найважливіше, аби педагог припиняв будь-які ознаки булінгу одразу ж і не дозволив ситуації розвинутися. Проте, якщо авторитет вчителя усе ж похитнувся, тоді педагогу необхідно змінювати стиль викладання.

Можна частіше давати дітям різні тести чи самостійні роботи. Саме в цей період вони фокусують всю увагу на вивченому матеріалі, а не на вчителеві. Необхідно, аби учні якомога більше мислили над предметом.

Які наслідки для вчителя над яким чинили булінг?

Якщо над вчителем вчинили булінг, йому в жодному разі не можна це приховувати.

Не панікуйте та не «ховайтеся в собі». Вам необхідно поговорити про це з рідними або колегами-вчителями, але без висновків – просто поділіться своїми емоціями та переживаннями. Одному важко побороти почуття приниження.

Пам’ятайте: булінг учителів – точно не привід соромитися. Коли людина розказує про свою проблему, в її мозку задіюються аналітичні центри. Вона починає краще сприймати обставини і їй значно простіше знайти їх вирішення.

Як налагодити ефективну комунікацію з батьками учнів.

Можна зрозуміти, чому дитина не хоче йти до школи. А от чому педагог з досвідом роботи (значним і не дуже) прокидається  вранці з думкою: «А можна я не піду до школи?», не завжди є таким очевидним. Діти? Керівництво? Робота з паперами? Можливо. Але останнім часом один із найбільших стрес-факторів у роботі педагога – зустрічі з батьками учнів.

Батьків до школи запрошують з різних причин – приємних і не дуже. Тому дехто з них приходить із позитивом, а хтось – заздалегідь налаштовує себе на негатив. Завдання вчителя – поспілкуватися з кожним.

На жаль, трапляються випадки, коли вчитель та батьки не знаходять спільної  мови, а це може спровокувати конфлікт. Діти дуже гостро сприймають емоційну напруженість, яка відчувається між дорослими, що негативно впливає на навчальний процес.

Доброзичлива атмосфера в стосунках учителя та батьків школярів забезпечується ефективною комунікацією. Добре, коли обидві сторони можуть висловити думку та зрозуміти позицію один одного. Мирне та конструктивне вирішення нагальних питань – ось до чого варто прагнути, бо суперечки негативно впливають передусім на дитину. Доброзичлива комунікація збереже нерви вчителю.

Ефективна комунікація – доброзичливе спілкування, бесіда, під час якої всі учасники вільно висловлюють думки, дослухаються до позиції іншої сторони, а також знаходять шляхи конструктивного вирішення питання, яке обговорюється.

Пропонуємо декілька лайфхаків, які допоможуть вам ефективно спілкуватися з батьками учнів, досягати спільної мети й залишатися врівноваженими та усміхненими.

1. Відкинути негативний досвід. Зрозуміло, що за роки вашого вчителювання траплялися прикрі випадки під час вирішення складних питань з батьками деяких учнів, що наклало негативний відбиток на ваше сприйняття. Але ж це вже у минулому. Перед вами інші батьки, тому не налаштовуйтесь заздалегідь на негативну реакцію. Зустрічайте всіх з посмішкою та позитивом. Може статися так, що саме ваш піднесений настрій допоможе уникнути конфлікту та зробити спілкування позитивним.  Упередженість не потрібна ані вам, ані батькам, ані учням. Не дозволяйте керувати вашим настроєм нікому, крім вас.
2. Раціоналізувати ситуацію. Бачите, що щось пішло не так? Зіграйте на випередження! Для профілактики конфлікту слід чітко сформулювати аргументи «Я за...»  та висловити «Я проти...». Запропонуйте співрозмовнику так само висловити думки. А потім скажіть про свої побажання та дізнайтеся про очікування батьків учня від цієї зустрічі. Так ви конструктивно обговорите причину зустрічі.
3. Контролювати свою реакцію на агресію. Вона проявляється емоцією гніву. Це неприємно, але інколи за агресивною поведінкою батька чи матері приховується страх. Вони бояться, що занедбали дитину, а значить, вони погано її виховують. Покажіть, що проблема не безнадійна, що в цілому все добре, але є моменти, над якими слід попрацювати. А виховання та навчання дитини – не ті предмети, за які ви ставите оцінки у щоденник, тим більше батькам. Зауважимо, що саме емоція гніву лежить в основі ентузіазму та цілеспрямованості. Спрямуйте її не на конфлікт з батьками учня, а на конструктивну співпрацю. Чим матуся учня роздратованіша, тим впевненіше та спокійніше має триматися вчитель. Конфлікт не потрібен нікому. Найчастіше буває, що людина не погана, просто спілкується так, як її колись навчили.
4. Не забувати про кінцеву мету спілкування. Дорослі, здавалося б, виховані, знають, як поводитися серед людей, як спілкуватися з ними. Але вчителю часто доводиться стикатися з неприйнятною поведінкою батьків, особливо, коли останні переходять на крик чи особисті образи. Це деструктивний підхід, за яким ховається спільна позитивна для всіх мета – успішне та комфортне навчання дитини. Але ж важливо почути одне  одного. У цьому випадку психологи радять згадати про презумпцію прекрасності. Кожна людина хороша та приємна, доки не довела протилежне. Тобто треба віднайти у співрозмовнику щось позитивне, навіть якщо це чийсь дуже роздратований батько. Звісно, спершу виникає імпульс відповісти людині у тій манері, в якій до неї звертаються. Але треба затамувати подих та пригадати, що ці люди піклуються про свою дитину. І ви також.
5. Вдатися до активного слухання. Є думка, що активне слухання передбачає втручання в промову співрозмовника, щоб виразити згоду чи незгоду або просто дати зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Дайте батькам висловитися, не перебивайте. Часто головна думка лунає в кінці промови. Тож дослухайте – й уже від неї вибудовуйте комунікацію. При цьому ставте запитання до тих тез, які зауважили під час активного слухання. Фокусуйте увагу на позитивних моментах та змістіть акцент з недоліків. Наприклад: батько прийшов з’ясувати, чому у доньки за твір сім балів, хоча вона написала на шість сторінок. Почніть з того, що у дівчинки є власна думка стосовно запропонованої теми. Що вона єдина у класі, хто спробував аргументувати висновки. Але їй потрібно попрацювати над орфографією, звернути увагу на послідовність викладу. Людей дратує байдужість та неувага до їхніх слів. Тому застосовуйте їхні слова для розмови. Повага до думки батьків підвищить ефективність комунікації з ними.
6. Дистаціюватися від конфлікту. Інколи емоції беруть гору, а тон бесіди підвищується – це може призвести до конфлікту. Щоб цього не сталося, уявіть, що ви дивитеся фільм про вчительку, яка розмовляє з батьками учня про його поведінку. Уявіть, що у цій ситуації ви не дійова особа, а глядач. Це допоможе побачити ситуацію такою, як вона є.  Порадьте собі з позиції спостерігача, як краще вчинити.
7. Застосувати принцип «Тут і зараз». Впливати можна не тільки словом. Емоційний стан миттєво передається співрозмовнику. Тому відслідковуйте, яку саме емоцію ви відчуваєте саме в цей момент. Як це може вплинути на напрям розмови? Як цей стан наблизить до компромісу з батьками учня? Зауважте, як звучить ваш голос. Зверніть увагу на поставу та позу. Так може статися, що співрозмовник й сам не усвідомив, що вдався до агресії. Й лише з того, що ви змінили позу на більш закриту, а ваш голос затримтів, він дізнається, що ви відреагували. Його тривожність посилиться. А це, в свою чергу, вплине на вас. Під час ефективної комунікації учасники спокійні та врівноважені.
8. Фільтрувати критику на свою адресу. Під час розмови з батьками учня, до якого є зауваження, ви можете почути несхвальні відгуки й на свою адресу. Так. У батьків до вчителя теж можуть бути побажання та претензії. Важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від неаргументованого негативу. Конструктивна критика завжди корисна. За неї краще подякувати та дослухатися. 

Під час навчального процесу вчитель неодмінно спілкується з батьками учнів. Нехай зустрічі будуть приємними, а бесіди – плідними.  А атмосфера поваги та порозуміння допоможе учням не лише успішно навчатися, а й ефективно комунікувати один з одним та з дорослими.