Для турботливих батьків

Як батьки можуть допомогти підліткам бути щасливими

Спілкуючись з дитиною, важливо відмічати її особисті досягнення та ділитися власним досвідом

Щоб бути щасливими, сучасним підліткам необхідно бути признаними (прийнятими) у своєму референтному середовищі, мати можливість спілкуватися з однолітками і авторитетними старшими, отримувати відповіді на запитання, що їх цікавлять. 

Підлітки, щоб бути цікавими та популярними, часто просять придбати дорогі ґаджети, змінюють діяльність, хоббі, імідж — це своєрідний пошук індивідуального образу, в якому підлітку стане комфортно із самим собою. А ще, це спосіб презентувати себе іншим.

Важливо в цей період допомогти дитині зрозуміти, що цінністю є сама людина, а не речі, що її оточують. Це складно, але можливо. Як інструмент можна використовувати біографії відомих успішних людей, музикантів, акторів…

Батькам необхідно бути терплячими та давати своїм дітям можливість спробувати свої сили у різних видах діяльності. Це дозволить підліткам навчитись робити вибір та зрозуміти, яка діяльність приносить їм задоволення, у якому напрямку вони б хотіли активніше розвиватися.

Як батьки можуть допомогти підліткам бути щасливими

1. Дати можливість самовиражатися — стиль, музика, хоббі. Зміни в музичних вподобаннях чи стилі одягу — це спроби знайти те, що буде приносити задоволення підлітку. Чудово дати дитині можливість спробувати новий вид діяльності, допомогти зрозуміти, якими видами діяльності займаються різні люди. Таким чином підлітку буде легше з`ясувати, чим він хоче займатися в майбутньому.
2. Свобода вибору — батьки моделюють ситуацію та дають можливість зробити вибір, попереджуючи про відповідальність, права та обов’язки. Тут важливо чітко обговорити умови. Наприклад, дитина дуже хоче провести вихідні у друзів: «Так, ти можеш це зробити, але батьки подруги/друга повинні нам зателефонувати та погодити візит. А ще чекаємо твого дзвінка о 22:00, і не забудь виконати домашні завдання.»
3. Організувати комфортний простір, де можна побути з собою, де затишно і спокійно. Чудово, коли у дитини є власна кімната, де можна побути наодинці з думками. Це дозволяє відчути спокій та емоційно розвантажитися. Бажано, щоб простір організовував сам підліток. До речі, часто чую від тінейджерів про такі критерії комфортного середовища — велике ліжко, зручний диван, м’який пуф, креативна зона для читання та роботи.
4. Дати можливість розвиватися — психологічні тренінги для підлітків, спортивні секції, уроки стилю тощо. Обирати такі заходи краще разом з сім'єю, пропонувати теми, відштовхуючись від віку дитини та актуальних запитань. Підказку можна знайти у віковій психології, але часто батьки відчувають це інтуїтивно. При виборі лекцій та воркшопів варто звертати увагу на тему, спікера та відгуки.
5. Прогулянки на природі та родинне спілкування. Чудово, коли це запланований сімейний захід, де можна пограти у різні спортивні та інтелектуальні ігри. Або ж усією родиною відвідати майстер-класи та створити власні шедеври — вазу з глини, картину.
6. Теплі довірливі стосунки у сім'ї — основа зростання свідомої та щасливої особистості. Спілкуючись з дитиною, важливо відмічати її особисті досягнення та ділитися власним досвідом. У складній ситуації важливо дати шанс пояснити свою поведінку, але водночас чітко дати зрозуміти ставлення дорослого до цього вчинку.
7. Приділяйте час спілкуванню. Якщо дитина лягла на підлогу в кімнаті, можна лягти поруч і почати цікаву розмову. Можливо, це той самий момент, коли ви потрібні своїй дитині як надійний друг.

Часто батьки виконують лише контрольно-каральну функцію, а розважально-приємну залишають іншим. Таким чином руйнується цінний зв’язок, який дає можливість батькам краще зрозуміти дітей, а дітям прислухатися і брати приклад з батьків, ідентифікувати себе з ними, як із авторитетними дорослими.

Тому частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми на найрізноманітніші теми, руйнуйте кордони між поколіннями, попросіть допомогти розібратися з сучасними ґаджетами, програмами, іграми, дайте можливість підлітку відчути себе експертом, відчути свою відповідальність та проявити сміливість у реалізації власних дій.

Обов’язково подякуйте, похваліть, підкресліть, як вам важлива ця підтримка. У дружній щасливій сім'ї формується щаслива особистість!

Рекомендації батькам при підготовці учнів до ДПА та ЗНО.

1. Не підвищуйте тривожність учня напередодні екзамену або тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.
2. Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим вірогідніше він допуститься помилок.
3. Спостерігайте за самопочуттям вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.
4. Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.
5. Зверніть увагу на харчування учня під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.
6. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.
7. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу для ефективної роботи.

ЯК ПІДТРИМАТИ СВОЮ ДИТИНУ?

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, - «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, - «подивись, як інші стараються…» тощо.

Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

1. забути про минулі невдачі своєї дитини;
2. допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;
3. пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо..

Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

1. приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про її потреби).
2. забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.
3. контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.
4. ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.
5. зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів. Пам’ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку. При цьому не зловживайте солодощами і борошняним виробами.
6. залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.
7. допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках вашого дому.
8. придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню (Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.
9. вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.
10. виражайте готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.
11. розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.
12. прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і кінцевий вимір її можливостей.
13. дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Хай вам щастить!

Як вибрати професію дитині? Ось декілька рекомендацій:

Батьки не повинні тиснути на дитину. Майбутню професію вона обере самостійно. Не варто також вимагати від дитини в ранньому віці обрати професію і всі інші шкільні роки готуватися до неї. У маленької дитини багато інтересів, і з часом вони змінюються. Дочекайтеся, поки дитина твердо не вирішить, що їй найцікавіше, і поки не доведе це своєю поведінкою.

Допоможіть їй. У дитини може бути багато талантів, але вона не завжди про них знає. Пропонуйте своїй дитині різні цікаві заняття, гуртки, секції. Нехай спробує себе багато в чому. Чим більше зробить спроб, тим більше талантів зможе в собі відкрити. Але знову ж, насильно змушувати займатися чимось не треба. Коли у дитини з’явився стійкий інтерес до якого-небудь заняття, області науки - закріпіть його. Для цього пропонуйте їй навчальну літературу, диски, фільми. Розмовляйте з дитиною про її інтереси та захоплення, пропонуйте професії, в яких вона зможе їх розвинути. Розповідайте своєму синові або донці про різні професії. Нехай  дізнається більше і потім вибере те, чим дійсно хоче і може займатися. Питання майбутньої професії особливо гостро стоїть у випускних класах школи, адже це пора визначення себе у дорослому житті.

Чому діти брешуть та що з цим робити?

Розглядаємо причини, наслідки та способи боротьби з дитячою звичкою говорити неправду.

Батьків, педагогів часто мучить питання – чому дитина бреше? Що її до цього спонукає? Часто дитяча брехня захоплює дорослих зненацька. Діти брешуть з тих же причин, що і дорослі: аби їх прийняли у компанії, аби отримати увагу, певний статус, завдати комусь болю, чи через страх наслідків викриття неправди.

 Та брехня може стати поганою звичкою, бо діти ще не розуміють значення правди так, як її розуміють дорослі. Давайте разом розбиратися, чому ж діти брешуть.

Фантазія – не брехня

Один різновид брехні – це видавання бажаного за дійсне. Дитина може розказувати про поїздку в якесь цікаве місце, де вона ніколи не бувала, але хотіла потрапити. Інша дитина може повірити, дорослий, який знає правду, замислиться над тим, що стало поштовхом для такої поведінки. А діти створюють власну реальність, знаючи, що у них точно є вдячні слухачі.

Корисні підказки. Правда чи брехня?

Як стверджують психологи, цей етап мине в 7-9 років, бо в цей період образне мислення знижується, а однолітки стають менш довірливими. Використайте цей період для навчання. Якщо ви почули відверту брехню від дитини, будьте обережні у словах. Не опускайтесь до образ чи звинувачень, покажіть, що ви знаєте про брехню, але не сердитесь. Дитина так само вчиться, що не потрібно брехати. Якщо брехня є результатом прихованих бажань, поговоріть про те, як ці бажання втілити в життя.

Що стосується дошкільнят, вони часто не можуть чи не хочуть відрізняти правду від брехні. Для них Білосніжка, трансформери чи ніндзяго – реальні персонажі, які десь існують. До семи років не варто очікувати від дитини вміння відрізняти правду від фантазії. І не знищте в дитині потяг до фантазування, можливо, ви лишаєте світ без визначного письменника.

Вигадані персонажі як елемент реальності

«Хто розлив сік? Це зробило тигреня Макс, воно заходило в гості» – щось подібне можна почути від дошкільняти, адже вигадані персонажі для них так само реальні, як і живі люди. Їм подобається жити у власному світі. Цінуйте уяву дитини та насолоджуйтесь цим етапом, розвивайте дитячу фантазію (і свою власну). Дорослі часто вважають, що важливо, аби все спиралось на реальність, але це не завжди має сенс. Світ дітей – це не тільки те, що є насправді. Вони вигадують, бо це інколи допомагає впоратися з реальним світом, з цими дорослими реаліями, які так складно контролювати.

Якщо ви помітили, що дитина звинувачує уявного друга, запитайте про деталі. Так ви швидше дізнаєтесь правду. Разом з тим запитайте себе, чому малюк хоче, аби ви думали, що він цього не робив. Можливо, ви надто бурхливо реагуєте на різні ситуації?

Бажання порадувати

Діти часто брешуть, бо хочуть порадувати батьків. Якщо у них з’явиться відчуття, що сказане викликає позитивні емоції в оточуючих, то неправда вже не вважатиметься за чимось поганим. Вони часто роблять вибір на користь формування гарного враження зараз, забуваючи, що потім, коли брехня розкриється, ймовірніше за все буде покарання. Дитина робить це без злого умислу, бо хоче, щоб мама просто посміхнулась та сказала «дякую». З часом прийде розуміння, що така тактика не спрацьовує, тому потрібно відразу говорити правду, а ще краще – виконувати прохання.

Страх від очікування наслідків

Діти бояться бути покараними, тому брешуть. Страх стирає відчуття провини за сказану неправду. Особливо це актуально для родин, де практикують тілесне чи моральне покарання за провину. Діти, які бояться кари, скажуть усе, аби уникнути її.

Підозрюючи щось неладне, просто скажіть: «Обіцяю, що не буду сердитися за поганий вчинок». І дотримуйтеся свого слова, адже дитина вам довіриться. Слухайте спокійно, запитайте, чому так трапилось, і допоможіть виправити ситуацію. Поясніть, що ви можете розлютитися на брехню, а не на помилку. Кращий спосіб позбавити дитину звички обманювати – підтримувати, коли вона говорить правду.

Усвідомлена брехня

У певний момент періодична брехня може перетворитися на звичку. Дитина хоче надурити, її стосунки з оточуючими будуються на брехні. Основна причина такої поведінки – невдоволеність реальним життям та постійні побоювання реакції батьків (зазвичай малечу не хвалять у жодному випадку). Діти брешуть тому, що їх навчили, що вони погані. Найчастіше дитина бреше не тільки оточуючим, але й собі, і починає жити у власному вигаданому світі. У цьому випадку допоможе консультація сімейного психолога, бо потрібно, аби й батьки переглянули власну поведінку.

Бажання справити краще враження

Діти брешуть, бо хочуть справити враження на інших. Наприклад, син розкаже друзям, що на змаганнях пробіг швидше за інших, а донька розкаже батькам, що з математики отримала 12 балів, правда, вчителька записала їх у свій блокнот, а не в щоденник. Часто це відбувається задля маскування невпевненості. Спроба бути краще за своїх однолітків може стати причиною відвертої брехні чи перебільшеної правди.

Якщо ви спостерігаєте, що дитина бреше, аби справити враження на інших, попрацюйте над її самооцінкою. Та спершу поговоріть, до чого може призвести подібна поведінка. Також допоможіть налагодити контакт з однолітками без брехні. Хваліть за зусилля, а не за результат.

Що можуть зробити батьки та вчителі

Передусім важливо зрозуміти причину брехні. Немає жорстких рекомендацій, які стануть панацеєю в усіх випадках, проте є загальні рекомендації:

1. Якщо це брехня через брак уваги, то можна не робити акценти на ситуації, а одразу перейти до нейтралізації першопричини проблеми. Починайте працювати над підвищенням самооцінки дитини, спілкуйтеся з нею, покажіть її значущість.
2. Коли ситуація ускладнилась, але не є критичною, зробіть зауваження, типу: «Твоя розповідь звучить, наче казка. Може, ти розкажеш мені, що відбулося насправді?». У такий спосіб ви можете звернути увагу на поведінку дитини і спонукати її казати правду.
3. Серйозну проблему потрібно вирішувати більш радикально. Це актуально передусім для школярів старше 10 років. Дайте зрозуміти дитині, що брехня може призвести до поганих наслідків чи незначного покарання (не користуватися ґаджетами, не отримати частину кишенькових коштів тощо). Системна чи серйозна брехня тягне за собою більш серйозні покарання.
4. Влаштовуйте перевірку правдою. Якщо у класі трапилась якась оказія, і ви знаєте, хто винуватець, дайте можливість сказати правду, навіть якщо спершу була озвучена відверта брехня. Ефективно діє фраза: «Я вийду на 10 хвилин, а потім повернусь, аби озвучити те саме запитання. Якщо ви скажете правду, то проблем у вас не буде».
5. Налаштуйте дитину, нагадавши, що ніхто не ідеальний, всі помиляються. Але кожен може виправитися, зробивши вибір на користь правди.
6. Враховуйте особливості кожної дитини. Наприклад, учень з синдромом дефіциту уваги схильний до імпульсивних відповідей, які схожі на брехню. Дайте йому додатковий час, аби вони могли сформулювати нормальну відповідь. Така імпульсивність заважатиме і вдома, й у школі. Коли це стало перепоною навчанню, разом виробляйте повільніший темп роботи.
7. Також психологи рекомендують будувати довірливі відносини. Особливо актуально це у спілкуванні з підлітками. Чим старша дитина, тим гірші наслідки можуть бути у гіпотетичної брехні. Наприклад, ви знаєте, що ваш син чи донька пішли на день народження друга. І ви здогадуєтесь, що там буде алкоголь, хоча вас запевняли, що всі питимуть солодку воду. Уявіть, що підлітки пили спиртне і комусь стало погано, чи вони втрапили в халепу. У цій ситуації ви хотіли, аби дитина зателефонувала і попросила про допомогу, чи збрехала, лякаючись покарання? Побудова довірливих відносин вимагає часу, тому варто «починати з учора».

Чого робити не варто

Не називайте дитину брехуном, це жахлива помилка. Ця проста фраза може травмувати та мати погані наслідки. Якою б не була мотивація першої брехні, наступного разу в голові буде думка: «Мама все одно не повірить мені, навіщо говорити правду?». Це спричинить погіршення емоційного стану та може породити серйозні комплекси.